Ми продовжуємо публікацію матеріалів про історичні кроки Житомира від найдавніших часів до сучасності.
На початку XX ст. у Житомирі діяли комерційне, землемірне, ремісниче, жіноче (духовного відомства) училища, музичні класи, п’ять гімназій, художня та фельдшерська школи, духовна та вчительська семінарії, десятки інших навчальних закладів. Показово, що у 1920-х роках на базі дореволюційних навчальних закладів у Житомирі було відкрито понад 70 радянських шкіл! Ще у 1870-х роках у місті діяв Єврейський вчительський інститут, для якого було побудовано великий триповерховий корпус на вулиці Пушкінській в стилі неокласицизму. Потім він був закритий і в цьому приміщенні оселилася Друга чоловіча гімназія.

У Житомирі створюється Товариство дослідників Волині. Його очолював енергійний дослідник Волині, в майбутньому академік АН України Павло Тутковський. Починає діяти українське товариство «Просвіта». У ці роки в Житомирі жили, навчались, творили Михайло Коцюбинський, Григорій Мачтет, Саша Чорний, Олександр Купрін, Олександр Довженко, Василь Кравченко, Зоя Гайдай, Михайло Скорульський, Борис Лятошинський, Олександр Олесь, Іван Кочерга, Олександр Канцеров.
1914 року розгорілася Перша світова війна. Місто стало одним із основних тилових центрів театру воєнних дій, оскільки Волинська губернія була прикордонною. Після більшовицького жовтневого перевороту, в січні 1918 року більшовики намагалися встановити у Житомирі свою владу, але зазнали поразки.Під час української визвольної революції 1917-1920 років Житомир став одним із найзначніших військових і політичних центрів УНР та гетьманської держави. У лютому 1918 року тут працювала Центральна Рада УНР на чолі з Михайлом Грушевським. У Житомирі формувалось військове міністерство УНР, Центральною Радою тут було затверджено ряд важливих законів республіки, зокрема, введено в обіг гривню.
Події Першої світової війни загальмували розвиток міста. А незабаром громадянська війна та наступний хаос завдали Житомиру такої великої шкоди, наслідки яких він відчуває й по сьогодні. Упродовж 1917-20-х років влада у Житомирі змінювалася 14 разів! Причому, часто у калейдоскопічному порядку. Лише перед Другою світовою війною Житомир мав людність, яка вже була 30 років тому. Його спустошували масові комуністичні репресії 1929-1938 років і голодомор.
У 1937 році Житомир став адміністративним центром новоутвореної області. У цей період поволі розпочалась реконструкція міста, але мирну працю його жителів перервала війна. 22 червня 1941 року в перші години війни місто бомбардувала гітлерівська авіація. У наступні два-три дні більше трьох тисяч жителів пішли на фронт на захист Батьківщини. 9 липня фашисти окупували Житомир. 31 грудня 1943 року Житомир звільнено від окупантів. У результаті Житомирсько-Бердичівської операції, що продовжувалася з 24 грудня 1943 року до середини січня 1944 року, війська 1-го Українського фронту під командуванням М.Ф. Ватутіна розгромили 8 танкових і 14 піхотних дивізій ворога. Житомиряни достойно увічнили пам’ять про воїнів, підпільників і партизанів, що загинули смертю хоробрих у боротьбі з німецько-фашистськими окупантами.
Суттєвий поштовх розвитку Житомира надало будівництво 1959 року велетня легкої промисловості – льонокомбінату. У наступні десятиріччя постали великі підприємства з виробництва верстатів-автоматів, хімічного волокна, скловиробів, металоконструкцій, автозапчастин, електронних пристроїв для атомних електростанцій, взуття, меблів, будівельних матеріалів, приладів тощо.
Повоєнний Житомир ставав дедалі значнішим науково-технічним та освітнім центром. Сьогодні тут діють п’ять університетів (Національний агроекологічний, Державний університет ім. І. Франка, Житомирський державний технологічний університет, два недержавних – «Україна» та філія «Європейського»), інститути медсестринства, статистики, ряд інших вузів, а також науково-дослідні інститути «Полісся», ветеринарії, радіосистем тощо, численні проектно-конструкторські інститути, фірми, бюро.
MAY