Більше одинадцяти століть звучить гордо і неповторно мелодійне ім’я старовинного українського міста Житомир. Його історія розпочалася із фортеці над крутосхилами річки Кам’янки. У XVI ст. житомирський замок – найбільший серед дерев’яних фортифікаційних споруд. Будь-яка будівля починається з першого, закладеного у її фундамент, камінця, так і наше місто має свій початок – величезний валун у центрі міста. Ось пам’ятний знак у сквері на Замковій горі, встановлений до 1100-річчя з часу заснування Житомира (884р.)Погляньмо па нього: на монолітному бетонному стилобаті, обличкованому плитами з рожевого граніту, завмерла велетенська 70-тонна брила – гладко відшліфований поліський каміпь-валун, привезений на Замкову гору з берега р.Тетерів у Тригір’ї.

Так ретельно «попрацювала» над ним крига Дніпровського зледеніння, коли близько 300 тис. років тому, льодовик почав поступово відступати на північ. Таким чином, навіть матеріал цього пам’ятного знаку є водночас самостійною пам’яткою геології.
Сам же знак, а точніше – напис на ньому, засвідчує, що на цьому місці ХІ ст. тому виникло місто Житомир. І хоча така «заявка» у написі є не зовсім коректною, бо власне місто (город, огороджена місцевість, городище, замок, фортеця) знаходились за триста метрів від знаку на північний захід, знак стоїть якраз у центрі колишнього майдану Ринок – головного майдану окільного граду (посаду), що почав формуватися як власне середньовічне місто європейського типу за часів розвинутої Київської Русі (XI-ХІІІ ст.).

Житомир як «мир» «житичів» (є така версія етимології топоніма) у дійсності пережив багато далеко немирних подій. Він піддався нападу незліченних орд хана Батия. Місто неодноразово повністю спустошувалось, а мирні жителі були вбиті або потрапили в рабство.

Вперше Житомир згадується у літописі під 1392 рік, коли литовський князь Вітовт оволодів житомирським замком під час походу на Київ. Після поразки Вітовта на Ворсклі 1399 року, орди хана Едигея, переслідуючи литовського князя, захопили місто. 1469 року набіг татар був особливо жорстоким. Особливо постраждав Житомир від татарських набігів у 1469 та 1582 роках. Однак місто знову поставало з попелу і поступово розбудовувалося.
У 1444 році Житомир вже був одним з 15 найбільших міст Великого князівства Литовського і остаточно отримав Магдебурзьке право. Тоді ж затверджено і його перший герб – замкова брама фортеці з трьома вежами на блакитному тлі. Таким є герб Житомира і з часів незалежної України.
У 1648-1667 роках місто було ареною подій національно-визвольної війни українського народу. В 1649 році Житомир стає навіть містом Київського полку та сотенним центром, але його близькість до кордону з Польщею визначила подальшу історичну долю міста.
Після Андрусівського перемир’я 1667 року Житомир став головним містом Київського воєводства Речі Посполитої. За Конституцією 1724 року Київський повіт приєднано до Житомирського. Ця обставина відіграла вирішальну роль у подальшій долі Житомира. В 1768 році Житомир став місцем трагічного фіналу визвольних змагань українського народу проти польських визискувачів – «Коліївщини». Тут відбувся суд над її учасниками. До страти засуджено кілька тисяч повстанців. Вирок виконали у приміському с. Кодня.
MAY